Історична сторінка «Наш Прапор – це воля, слава і сила» (до Дня Державного Прапора України)

23 серпня  український народ, усі ми,  будемо святкувати День Державного прапора України.

Герб, Прапор і Гімн — це три основні національні символи України, котрі мають давню й цікаву історію. Отже, про головний символ нашої держави – прапор.

Слово «прапор» у перекладі з грецької означає «горіти, спалювати». В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і найшанованіших святинь. Скільки на землі країн, стільки і прапорів. І всі вони різні: однокольорові, багатокольорові, з візерунками, смугами, зірками, хрестами тощо. Кожний знак або символ на прапорі має своє значення і свою історію.  Прапор символізував єдність земель і племен, прапор сконсолідував міста і краї в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.

Існує легенда, що давно-давно жила колись жінка. І було у неї три  сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому синові ім'я Тризуб.

        Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославляв він свою матір. Одержав середній син ім'я Прапор.

        А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав син за свій джерельний голос, величний спів ім’я Гімн. І з того часу йдуть поруч три брати — Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.

 Багатовікова історія українського державотворення містить безліч прикладів самовідданої боротьби та героїчної праці заради своєї країни. Уособленням здобутої свободи та незалежності є державні символи України­ Прапор, Герб та Гімн. 23 серпня, напередодні Дня незалежності України, ми віддаємо шану Державному Прапору України­ символу єдності нашої держави.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого як прапора українського народу відбулось 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки.

 Саме таким був і прапор, під яким у часи УНР відбувалися масові маніфестації. Влітку 1917 року частина кораблів колишнього Російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто-блакитні прапори.

За гетьмана П. Скоропадського порядок кольорів змінився, і було затверджено блакитно-жовтий прапор Західноукраїнської Народної Республіки.

Радянською пропагандою синьо-жовтий чи жовто-блакитний прапор було оголошено «націоналістичним», ідейно ворожим і сама наявність такої «націоналістичної» символіки під час якихось зібрань була для комуністичного режиму достатньою підставою, щоб люди, які пропагували цю символіку, опинилися в сибірських таборах.

З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, і наші лани такі золоті, як паски на маминому столі. Синьо-жовте сполучення на українському прапорі втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, волі, праці. Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (стаття 20, розділ І) із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Небеса блакитні

Сяють з глибини,

А пшеничні й житні

Мерехтять лани.

Образ цей не зблідне,

Хоч минуть жнива.

Це знамено рідне —

Злото й синява.

Прапор наш, як літо,

В сонці майорить —

По долині жито,

По горі блакить.

Д. Павличко «Наш прапор»

      На момент проголошення незалежності України національний синьо-жовтий прапор майорів уже над багатьма українськими містами і селами. 24 серпня 1991 року після прийняття історичного рішення депутати запропонували внести синьо-жовтий прапор і установити його в приміщенні Верховної Ради. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підтримав пропозицію, прапор під оплески внесли в зал і установили на підвищенні біля Президії. Так вперше синьо-жовтий прапор легальним шляхом потрапив в зал законодавчого     органу    держави. Над куполом парламенту він замайорів  4 вересня. 28 січня 1992 року Верховна Рада України своєю постановою нарешті затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України.

Ще не звучав гімн і не використовувався тризуб, а синьо-жовте полотнище вже гордо стояло в залі парламенту, височіло на куполі найвищого законодавчого органу країни.

         23 серпня 2004 року Указом Президента України  було встановлено свято – День Державного Прапора України, яке щорічно відзначається 23 серпня.
         Нині Державний прапор постійно майорить над будинком Верховної Ради України, резиденцією Президента України, над будинками обласних і районних Рад, над представництвами нашої держави у країнах світу.
         Синьо-жовтий прапор України піднімається під час відкриття міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній. Стрімко злітає  вверх наш прапор під час вручення призів переможцям спортивних змагань, коли на п’єдестал пошани підіймаються українські спортсмени. Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: «Є у світі Україна!». Пройшовши крізь століття, з національного ставши державним, блакитно-жовтий прапор тепер розвівається в усіх містах і селах нашої країни.

Прапор — державний символ,
Він є в кожної держави: 
Це для всіх — ознака сили, 
Це для всіх — ознака слави. 
Синьо-жовтий прапор маєм: 
Синє — небо, жовте — жито; 
Прапор свій оберігаємо, 
Він — святковий, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо, 
Ми з ним дужі і єдині, 
Ми навіки вже — народом 
Українським, в Україні.

Прапор кольору осіннього степу та блакитного неба є символом мужності, гордості, надійною опорою і святинею для наших солдат, які відстоюють суверенітет держави на сході України.   

 Ці роки для всіх нас стали часом переосмислення і усвідомлення. Усвідомлення того, що, лише відкинувши суперечності, досягнувши миру і об’єднавшись, ми можемо врятувати країну.       

Сьогодні, у час, коли українські воїни захищають рідну землю, виборюючи її суверенність і недоторканість на Сході, саме державний прапор є оберегом для бійців на передовій і в тилу. Волонтери і діти постійно передають військовим українські прапори з побажаннями скорішого повернення додому. Це додає наснаги, примножує силу духу й спонукає на мужню боротьбу за рідну землю. Ми навчилися поважати себе й любити свою державу, ідентифікуватися серед інших як справжні українці, патріоти, а Державний Прапор України став незмінним символом української незалежності і свободи.

Наш прапор – сьогодні на передових рубежах захисту нашої держави, там, де небезпечно; разом з нашими солдатами і офіцерами; там, де зі зброєю в руках патріоти захищають Україну. Наш прапор супроводжує загиблого воїна в останню путь. Прапор України – для нас неймовірно дорогий, вистражданий, проте улюблений символ, що додає нам мужності і віри в себе, віри в Україну. Об’єднавшись навколо синьо-жовтого стягу, ми впевнено рухаємося в напрямку розбудови нашої держави та європейських цінностей, які поставили собі за мету. І ми робимо все для того, щоб бути гідними наших державних символів.  

Любімо свою землю, вивчаймо, знаймо і поважаймо її символи – Герб, Прапор, Гімн. Будьмо патріотами, шануймо святині нашої держави, пам’ятаймо, що за право мати власні символи наш народ заплатив мільйонами людських життів, відданих «за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ». 

 Моя Україно! Сади забуяли, 
В озерах пливуть голубі небеса. 
Печаль і тривога у серці зів’яли, 
Квітує навколо чарівна краса. 

Моя Україно! Ти сильна й багата, 
У тебе мільйони найкращих синів, 
І мова твоя, солов’їна й крилата, 
Ще світу покаже величний мотив. 

Моя Україно, народ мій коханий, 
Брати-українці, мої земляки! 
Здоров’я і щастя вам, рідні краяни, 
Добробуту, миру на довгі роки

Від усього серця бажаємо вам, щоб ваше життя було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: блакитним і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України! Міцного здоров’я, добробуту й щастя кожній родині. Зі святом вас!