Інформаційна сторінка до Дня Державного гімну України.

10 березня – день Державного гімну України
 

Цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль  уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”.

Історія створення українського гімну сягає осені 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Платонович Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна”, якому у майбутньому став національним, а згодом і державним гімном українського народу.

Ноти для голосу та гітари. Автограф Михайла Вербицького

У 1917—1920 роках “Ще не вмерла Україна” став одним з державних гімнів Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.  Також, “Ще не вмерла Україна” Чубинського і Вербицького наряду з “Вічним революціонером” Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки у 1919 році. А в 1939 році “Ще не вмерла Україна” затверджений гімном Карпатської України.

За часів Радянського Союзу варіант гімну “Ще не вмерла Україна” був відкинутий. Тоді 1949 по 1991 роки гімном Української РСР став варіант “Живи Україно, прекрасна і сильна” на слова Павла Тичини.

Ювілейна монета НБУ присвячена 140-річниці першого публічного виконання національного Гімну України

15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного гімну. Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про Державний Гімн України”, котрий запропонував тодішній президент Леонід Кучма. Законопроєктом пропонувалося затвердити як Державний Гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на “Ще не вмерла України і слава, і воля”.

Текст Державного Гімну України

Ще не вмерла України і слава, і воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.

Приспів.